ОСТАННІ НОВИНИ:
Блоги

Щось у місті Хмельницький незрозуміле коїться з АТОшними коштами. Я не впевнена поки на 100%, що вони йдуть не за призначенням. Але такі думки іноді з'являються. Зараз спостерігаю за судовими засіданнями по справі статусу загиблого воїна щодо його прийомної сім'ї. Як на мене, то не бачу підстав у відмові прийомній мамі. Але... Знов же ж то моя особиста думка: грошей на вилату вже немає. Ось мені і цікаво, що придумають новенького, щоб матері відмовити?

Чергове засідання має відбутися 1 липня 2016 р. Засідання відкрите. Початок о 12.30. Приходьте, послухайте і ви зрозумієте, що все мною написане тут, має логіку.

Не буду вдаватися в подробиці, але розкажу про те, що зрозуміла сама зі слів прийомної мами, сусідів, свідків і друзів. Загинув хлопець-АТОшнік. Гроші виплочувати сім"ї не збираються, бо немає належних документів, щодо всиновлення. Прийомній мамі спочатку намагаються прив"язати педофілію, а тепер звинувачують в наживі. Підстав для цього немає жодних. І робиться все для того, щоб віддати виплату або інтернату, або кровній мамі, що кинула дитину в роддомі при народження. Ось тут в мене і розпочалися підозри щодо того, що грошей вже немає... Схему роз"ясняти, думаю, нікому не треба. Бо ми всі знаємо, як можна в такому випадку роздірибанити гроші і зробити відмінну звітність.

Передмова

Рідна мати від дитини відмовилася через кілька днів після народження, про що свідчать документи з роддому і інтернатам, де дитина перебувала до 16-річного віку.

13231272_281729688830849_1793327956_n13233274_281729708830847_182357752_nIMG_20160521_235910


Звідти його відправили вчитися до ПТУ і забули про свого вихованця. В училищі Роман, як буває часто і не тільки з сиротами, зв'язався з поганою компанією і мав проблеми з законом. Тобто, отримав умовний срок і його відправили в село Шпиченці. на виправні роботи, щоб він мав можливість відшкодуватти збитки. Ромка пас і дивився за коровами. З ними ж і жив у корівнику. Робив всю чорну роботу. Вдягнений був, як безпритульний і майже босий. У Наталі мама жила в той час в селі, де слухи розповсюджуються дуже швидко. Хлопця пожаліли, бо дитина зовсім. Запрошували спочатку, щоб поїв. Потім поселили в себе, допомагали. А приблизно через кілька місяців до нього звикли і прив'язалися, мов до рідного. Роман спочатку був дикий, як вовченя. А потім, зрозумів, що йому вперше в житті несказанно повезло. Сім'я взяла дитину на поруки. Зверніть увагу, не інтернат, де він перебував 16 років, а зовсім випадкові люди.
Через деякий час Наталя з чоловіком і тепер вже з трьома дітьми(в них є двое рідних дітей) переїхали жити в місто. І ось тут, як на мене, найцікавіший нюанс... Новина про те, що Роман не рідний син вразила оточення лише після загибелі хлопця. До того часу ані в кого і думки щодо цого не було. А то вже більш десяти років пройшло.
Коротше кажучі, сім'я Наталки привела до тями ізмучену душу хлопця і дала путівку в нормальне життя. Він знав, що його люблять, на нього завжди чекає сім'я, за нього турбується мати... Для сироти, яка нікому і ніколи не була потрібна, то було справжнім щастям. Коли подорослішав, дуже радів, що заробляє гроші, що може молодшим братику і сестричці привезти гостинці, що може не сидіти на шиї в батьків і сам себе утримувати.
Документи по всиновленню ніякі оформлені не були. В суді питаються: "Чому?" Як ви собі представляєте всиновлення вже 25-тирічної людини? І навіщо? То ми зараз всі такі розумні, кожен крок свій документуємо, бо вірити нікому не можна. А коли люди нормальні, їм це не потрібно. Тим більше, в сімейних відносинах. Вони просто любили один одного і не чекали біди.

IMG_20160522_000454IMG_20160522_000655

Частина перша
І тут... війна. Пішов добровольцем в Айдар. Потім служив в 93 бригаді.
30 серпня 2015 року мав бути вдома. Не сталося. Загинув Ромчик за два тижні до відпустки... Йому було 33 роки.
На передовій не прийнято ділитися душевними муками і переживаннями. Але Роман, як відчував... Незадовго до загибелі боєць почав розмовини про те, що під час відпустки має бажання офіційно оформити стосунки із своєю сім'єю. До цього моменту, побратими і гадки не мали, що жіночка, яка постійно дзвонить з материнською турботою, не рідна по крові. Хлопець, мов відчував неладне... він дуже хотів, щоб в разі чого з ним, домогу отримала прийомна сім'я. То була остання воля людини, яка нічого доброго в своєму житті не бачила до зустрічі з прийомною сім'єю.
Є важливий свідок для суду. Побратим Романа Якобчука, який спілкувався з ним на протязі всієї служби. Але дві курви, що представляли на суді міськраду, не побажали побратима побачити в суді. Про них я пізніше ще розкажу. Бо країна повинна знати своїх "героїв". Чому суддя з ними радилася через це питання, не розумію. Але до самої судді в мене поки що питаннь не з'явилося. Вона веде себе досить стримано, як і має бути.
Так от, свідок - Микола, свідчить, що Роман сам хотів оформити всиновлення.

Прийомного батька суддя заслухати чомусь теж не схотіла. Є багато хлопців-побратимів, які мають бажання свідчити. Але вони зараз знаходяться або на передовій, або в госпіталі з пораненнями. Микола їхав в м.Одесу в госпіталь через Хмельницький. Хотів свідчити в суді. Не встиг. Засідання скінчилося. А на слідуюче засідання його чекати в суді відмовилися.

Частина друга.
У Дніпропетровькому воєнкоматі є дуже цікава папка, а в ній лежить документ, де Роман вказав дані прийомних батьків і місце їх проживання. Я чомусь впевнена, що і номера телефонів їх там є. Але... Коли хлопець загинув, з воєнкому Наталці ніхто не подзвонив, дзвонили хлопці. Чому вони дзвонили їй, якщо вона не мати?!
Мене в цій справі бісять кілька моментів. По-перше, те, що розшукують кровну мати і її доньку. Навіщо? Якщо з моменту народження і на протязі всього життя хлопця, вони про нього знати не хотіли! Чи то вони мають щодо Романа якіїсь права?! Як гадаєте?!
По-друге, чому замість пошуків цих осіб, не дається запрос у Дніпропетровськ щодо особистої справи бійця? Один папірець закрив би питання щодо статусу прийомних батьків. Наталці цю папку не видають, бо немає належних документів, навіть не показали її.
По-третє, чому нагороду Романа отримав інтернат, а не сім'я? По- четверте, чому заяви щодо цієї нагороди і прохання на запит у Дніпропетровськ від Наталки зникли, не були додані в реєстр? Да-да... Мати ходила в міськраду і писала заяву, щоб не видавали нагороду нікому, дочекалися рішення суду... Просила дістати паку з важлмвими папірцями для суду... Як виявилося потім, заяви просто зникли... Що це взагалі за неповага така?!
Її звинувачують на пряму, що вона має намір нажитися на смерті сина!!!! Наталку стидять таким чином курви з міськради, які є представниками влади на цьому засіданні. Я з цього приводу, скажу так! Для матері справа не в грошах, її вговорювали довго, щоб вона пішла на цей крок!
Да навіть, якщо і так?! Допомога одноразова є? Є! Її треба виплатити комусь. Є три кандидати: інтернати і рідна "мати", що кинули дитину на призволяще і прийомна мати, яка більше 13-ти років турбувалася про нього, мов за свою кровиночку.
Які тут ще можуть бути питання?! Чи то 13 років тому, було відомо, що він загине, як Герой?! Якби вона дійсно була така охоча до грошей, вона оформила б то всиновлення одразу, як почула суму винагороди. Але в неї і думок таких не було, бо просто любила сина і бажала йому щастя.
1.06.2016 р. відбудеться чергове засідання суду, де суддя винесе рішення щодо сімейного статусу загиблого кіборга Романа Якобчука. Мене просять не піднімати поки що це питання. А я вважаю, що потім буде запізно. Так от, можу сказати, що йде давління на суддю з боку міськради. Воно ледь помітне, але є. Чи то договірняк?! Чому суддя має з представниками міськради радитися щодо визову важливих свідків?!
От скажіть, мені, як би прожив хлопець своє життя, якби не Наталка, його прийомна мати? Отакоє просте питання?! Ви, курви з міськради, морди свої не воротіть від горем вбитої матері. Ви спочатку візьміть безпритульну зневірену дитину з вулиці голу-босу, полюбіть її, на протязі 13 років дайте дитині розуміння любові і відданості, побігайте півтора рочки по добрих людях з проханням допомогти тій дитині, яка на війні загинається без харчування. Він же ж доброволець, з 2014 року був на фронті, коли, навіть, їсти не було що!!! Ми всі це пам'ятаємо...
Ім'я Роман Якобчук не мідійне, про нього майже ніхто не чув, а він воїн Айдару, а потім 93-ки! Він скромний Кіборг... Нашивку матері привезли побратими хлопця. Вже на похорон...
До чого це я написала? Коли закінчилося засідання суду, ці красуні з міськради вголос, щоб Наталка почула:
- Цирк на дроті!
Я вже мовчу про поведінку і міміку на самому суді. Все засідання кривлялися і хіхікали, перешоптуючись між собою. Хто їх взагалі відправив до суду? Опозорились, нема слів... І то є офіційні представники міської влади! Що ж тоді казати про саму владу?!

received_281729838830834IMG_20160521_235245IMG_20160521_235041IMG_20160522_000734



ОСТАННІ НОВИНИ:

РЕКЛАМА

ПЕРША УКРАЇНСЬКА НЕЗАЛЕЖНА МЕДІА ПЛАТФОРМА___ Суспільно-політична газета "Київ З Перцем"
FIRST UKRAINIAN INDEPENDENT MEDIA PLATFORM _______Social-political newspaper "Kyiv With Pepper" ______2014